Тема. Перебіг подій на радянсько-німецькому фронті у
1941-1942 рр.
Мета: Дати характеристику ходу бойових дій у 1941 –
1942 рр., охарактеризувати основні битви цього періоду; зрив планів бліцкригу
Німеччини проти СРСР; розкрити процес формування Антигітлерівської коаліції; на
основі документів та світлин з родинного архіву викладача висвітлити значення
допомогових комітетів США в системі «ленд-лізу» в роки війни; закріпити навички
аналізу і зіставлення історичного
матеріалу; уміння розглядати історичні явища в конкретно-історичних умовах;
виховувати учнів у дусі патріотизму, національної свідомості та гідності.
Тип уроку: комбінований.
Очікувані результати.
Після цього уроку учні зможуть: визначати хронологічну послідовність
подій початкового етапу радянсько-німецької війни, характеризувати основні битви, показувати
на карті території, де відбувались воєнні події, розповідати про ціну перемоги воїнів
та української діаспори в США, їх патріотизм та висловлювати особисту позицію
щодо ролі особистості на війні.
Обладнання: підручник, стінна
карта «Друга світова війна», атлас, архівні матеріали та світлини історико - документального
характеру з сімейного
архіву викладача.
Основні поняття і
терміни:
план «Барбаросса», фронт, тил, мобілізація, перебудова економіки на воєнний
лад, вермахт, Антигітлерівська коаліція, «ленд-ліз», «Обєднаний комітет
допомоги».
Основні дати: 22 червня 1941
р.- напад Німеччини на СРСР; 7 липня - 26 вересня 1941 р.- Київська оборонна
операція; 5 грудня 1941р. – початок контрнаступу під Москвою. 10 липня 1941 –
27 січня 1944р. – битва за Ленінград; 1 січня 1942 р. – підписання у Вашингтоні
Декларації Обєднаних Націй;17 липня 1942 р.- 2 лютого 1943 р. – Сталінградська
битва.
ХІД УРОКУ
І. Організаційний момент уроку
Перевірка готовності учнів до уроку
II. Актуалізація опорних
знань
Фронтальне
опитування
1. Коли розпочалася Друга світова війна ?
2. Назвіть країни, які зазнали нацистської
агресії у 1939 – 1941 рр.?
3. Назвіть країни, які стали союзниками
Німеччини в 1939 – 1941 рр.?
4. Чим були зумовлені успіхи Німеччини в 1939 –
1941 рр.?
5. За яких причин
Німеччині не вдалося подолати опір Англії?
6. Чому у війні з
Фінляндією Радянському союзу не вдалося досягти остаточної мети агресії:
підпорядкування країни?
Індивідуальні
завдання
Картка № 1
1)
Чому
Франція так швидко зазнала поразки у війні?
2)
Визначте
черговість нацистської агресії в Європі?
Картка № 2
1)
Які
причини «дивної війни» між Німеччиною, Францією та Англією у вересні 1939 –
травні 1941 рр.?
Картка № 3
1)
Яку
мету переслідував А. Гітлер, здійснюючи агресію на Балканах?
2)
Чому
Німеччині не вдалося провести операцію «Морський лев»?
ІІI. Мотивація навчальної діяльності.
Починаючи з
22 червня 1941 р. на теренах Східної Європи, безпосередньо на землях
СРСР точилася кривава радянсько-німецька війна . Під контролем вермахту залишалася чимала територія. Ворог-окупант
мав значні військові успіхи, маючи мету йти далі на схід. Але зчасом згуртування
сил союзників та активний наступ радянських військ дали відчути перші значні
поразки військам окупантів. Як
розгорталися військово-політичні події на цьому етапі війни і роль допомоги США
в боротьбі з вермахтом, ми з’ясуємо сьогодні на уроці.
IV. Сприйняття та усвідомлення нового
навчального матеріалу.
1. Підготовка
нападу Німеччини та її союзників на СРСР. План «Барбаросса»
Розповідь
викладача
Супроводжується
демонстрацією карти.
Із завершенням воєнних дій у
континентальній Європі Німеччина взяла під свій контроль величезний
геополітичний простір: було окуповано Польщу,голландію,Бельгію, Данію,
Норвегію, Люксембург, значну частину Франції, Югославію, Грецію.
Ще на початку свого канцлерства
А.Гітлер відверто говорив про плани майбутніх територіальних перетворень у
Європі й встановлення «нового порядку». За його схемою до Німеччини мали
приєднатися заселені німцями території прилеглих держав. У такий спосіб у
центрі Європи повинен був утворитися
«сталевий блок», навколо якого гуртувалися б близькі до німців неарійські раси
– держави-сателіти, позбавлені своєї незалежної фінансової і економічної
системи, армії, структури управліня тощо. Щоб його дотримуватись, утворювалися
спеціальні відомства, служби, гауляйтерства, комісаріати. Так до рейху було
приєднано демілітаризовану Рейнську зону, саар, згодом інтегровано Австрію,
Судетську землю. Із захопленням Польщі до рейху повернулися землі, що були
відокремлені від Німеччини за Версальським договором. До складу рейху увійшли
Словенія, Штирія, ряд інших ілірійських земель, що колись належали
австро-Угорщині.
Союзні Німеччині держави мусили
роплачуватися нерівноправними торговельними договорами, за безцінь збувати в
Німеччину свою аграрну продукцію в обмін на дорогі вироби промисловості,
причому ціни диктував рейхсбанк. На таких умовах в агресивний союз з Німеччиною
та італією вступили Угорщина, Болгарія,
Румунія, Хорватія, Словаччина й Фінляндія, атакож режим Віші у Франції. Країни
«осі» підтримувала Іспанія. Це не завадило А.Гітлеру представляти майбутню
агрнсію протии СРСР як хрестовий похід протии більшовизму.
Важливим елементом підготовки
Німеччини до війни з СРСР було використання промислових, сировинних,
продовольчих та фінансових ресурсів уярмлених країн.
18грудня 1940 р. А. Гітлер
підписав директиву №21 – план «Барбаросса», відповідно до якого війна на сході
мала розпочатися відразу після весняного бездоріжжя і закінчитися до настання
зимових холодів, тобто протягом травня – листопада 1941р. У ході швидкоплинної
кампанії у прикордонних боях мали бути знищені основні сили червоної Армії, а
залишкова держава Росія могла існувати лише за лінією Волга – Архангельськ, щоб
німецька авіація мала можливість паралізувати її останній промисловий район на
Уралі. Ключовим
пунктом плану був блискавичний вихід ударних сил до Москви, у результаті
оточення і знищення основного угрупування радянських військ у Білорусії, що
мало означати з усіх поглядів «вирішальний успіх». До 15 травня 1941 р. мали
бути завершені всі приготування для здійснення операції «Барбаросса».
Станом
на 21 червня на західних кордонах СРСР Німеччина та її союзники зосередили три
групи армій «Північ» (командуючий фельдмаршал В. Леєб), найсильніша група армій
«Центр» (командуючий фельдмаршал Ф. Бок), група армій «Південь» під командуванням фельдмаршала Г.
Рундштедта. Союзники Німеччини – Фінляндія, Словаччина, Угорщина, Румунія,
Італія, Хорватія – виставили ще 29 дивізій і 16 бригад (за іншими джерелами
42,5 дивізії).
Кожна
з груп мала своє завдання і напрям дій: «Північ» - Ленінград, «Центр» - Мінськ
і Москва, «Південь» - Київ і далі на південь по Дніпру. На території Норвегії і
в Фінляндії була розгорнута німецька армія «Норвегія» і 2-га фінська армія.
Армія «Норвегія» повинна була оволодіти Мурманськом і Полярним, а фінські
війська – сприяли групі армій «Північ» у захопленні Ленінграда. Загалом
німецьке угрупування разом із союзниками нараховувало 190 дивізій, у складі
яких налічувалося 5,5 млн. солдатів і офіцерів, 47,2 тис. гармат, 3,8 тис.
танків, близько4 тис. літаків.
Радянський
союз теж готувався до війни. Перед урядом країни стояло лише одне питання: коли
СРСР буде втягнуто у війну? Й. Сталін розраховував, що зможе продиктувати свої
умови після того, як Німеччина та Англія взаємно послаблять одне одного. У цей
час відбувалося швидке переозброєння армії, яке передбачалось завершити в 1942
р., змінювалась її структура, розроблялися воєнно-стратегічні плани. Один з
таких планів нападу на Німеччину мав назву «Гроза» (не був затверджений).
Таким
чином, плани Червоної Армії та й розстановка збройних сил на західному кордоні
свідчать, що Й.Сталін готувався до наступальної, а не до оборонної війни проти
Німеччини. Проте рівень підготовки та оснащення Червоної Армії не відповідали
сучасним вимогам. Значна частина техніки не була підготовлена до війни,
особливо не вистачало засобів зв’язку.
На
червень 1941 р. на західному кордоні СРСР була зосереджена 171 дивізія Червоної
Армії, де налічувалося 3,25 млн. особового складу, 37,5 тис. гармат, 10,4 тис.
танків, 8,6 тис. літаків.
Завдання на закріплення.
1.
Розгляньте
декілька підходів до оцінки становища СРСР напередодні нападу Німеччини. З якою
оцінкою ви згодні? Детально аргументуйте свою думку.
До
кінця 1980-х рр. радянська історіографія стверджувала: СРСР готувався і був
готовий до війни з Німеччиною «але віроломний і раптовий напад нацистів призвів
до тимчасових невдач на початковому етапі війни».
Німецькі та
американські історики, а також деякі радянські історики 1960-х рр.
стверджували, що Радянський Союз не був готовий до відсічі агресії. Політичне і
військове керівництво припустило багато прорахунків і помилок: пізно розпочало
підготовку, неправильно визначило термін нападу, повірило А.Гітлеру, провело
масові репресії в армії, повільно проводило переозброєння армії тощо.
У
1990-ті рр. після виходу книги В.Суворова (В.Б. Резун) «Ледокол» німецькі,
частина російських і українських та інші історики наполягають: СРСР не тільки
був готовий до війни, але і сам збирався напасти на Німеччину влітку 1941 р.
Про це свідчить гонка озброєнь, політика СРСР в Східній Європі, конфігурація
розташування радянських військ уздовж кордону, плани, що розробляв Генштаб
СРСР, тощо. (Про це казав в 1941 р. сам Гітлер, виправдовуючи свій напад на
СРСР).
В.Черчілль
назвав поведінку Й.Сталіна перед нападом Німеччини «однією з найбільших помилок
історії». Й.Сталін діяв «не як егоїст, що розрахував усе наперед, а як зовсім
недалекоглядний простак». Він дотримувався всіх договорів з А.Гітлером, вірив у
пояснення, що концентрація на кордоні з СРСР німецьких військ – це відведення
їх на відпочинок перед вторгненням до Англії тощо.
2.
Маршал О.Василевський після війни стверджував, що сталінська «вина в тому, що він не вловив тієї межі, далі якої
його політика ставала не тільки непотрібною, але і небезпечною. Таку межу
потрібно було сміливо перейти». Про яку «межу» йде мова?
2. Бойові дії на
радянсько-німецькому фронті в 1941 р. битва за Москву.
Викладач
формує розповідь на матеріалі про головні битви цього періоду війни, а також
супроводжує демонстрацією карти.
ОСНОВНІ БИТВИ НА РАДЯНСЬКО
- НІМЕЦЬКОМУ ФРОНТІ В 1941 р.
Танкова битва в
районі Рівне – Дубно – Луцьк – Броди (23 – 29 червня 1941 р.)
Перша
велика танкова битва Другої світової війни, у якій з обох боків брало участь
понад 5 тис. танків. Радянські механізовані корпуси, отримавши наказ негайно
відкинути передові танкові частини ворога, що прорвалися, перейшли в наступ без
належної підготовки й авіаційного прикриття. Зустрічний танковий бій завершився
майже повною поразкою радянських механізованих корпусів. Хоча просування ворога
затримувалося на тиждень, це було досягнуто дорогою ціною: із 4,2 тис. танків
Південно-Західного фронту залишилося лише 737. Ворог втратив лише декілька
сотень танків. Удар механізованих корпусів зірвав спробу ворога з ходу
оволодіти Києвом і дав можливість підготувати оборонні рубежі на підступах до
міста, примусив ворога передчасно ввести у бій резерви.
Київська оборонна
операція (7 липня – 26 вересня 1941 р.)
5
липня 1941 р. німецькі війська зуміли прорвати оборону між 5-ю і 6-ю
радянськими арміями і вийшли до оборонних споруд міста. Ця подія вважається
початком Київської стратегічної оборонної операції, що тривала 83 дні. Німецьке
командування оцінило прорив як вирішальну перемогу, і падіння Києва вважалося
справою найближчого часу. На 21 липня А.Гітлер призначив парад на Хрищатику. Та
цим планам не судилося здійснитися. Німецькі частини, що підійшли до першої
смуги оборони, не змогли її подолати. Перший штурм Києва 11 – 14 липня виявився
для ворога невдалим. Ці події поклали початок героїчної оборони міста, що
тривала 71 день. Невдалими для ворога були і наступні спроби оволодіти містом.
Захисники міста (понад 120 тис. бійців, з яких 33 тис. народне ополчення)
стійко тримали оборону. 21 серпня А.Гітлер приймає рішення припинити лобові
атаки міста. Під києвом ворог втратив 100 тис. військових. Наступ на Київ
тимчасово припинився. У той час склалось загрозливе становище на флангах
Південно-Захвдного фронту, що обороняв місто. Німецькі танкові частини ,
обійшовши захисників міста з півдня і півночі, замкнули кільце оточення біля
Лохвиці. Наказ про відхід радянських військ було віддано занадто пізно і в
оточення потрапили чотири радянські армії. Спроби вирватись з оточення були
невдалими. Командуючий Південно-Західним фронтом М. Кирпоніс загинув у бою. У полон,
за німецькими даними, потрапило 665 тис. солдатів (згідно з останніми
дослідженнями – значно менше). 19 вересня німецькі війська вступили в Київ.
Оборонна операція зірвала план німецького командування швидко оволодіти містом,
Примусила його змінити напрям головного удару, що зрештою призвело до провалу
плану «Барбаросса».
Смоленська битва
(10 липня – 10 вересня 1941 р.)
Смоленська
битва розгорталася на фронті довжиною 650 км і глибиною – 250 км. Після
розгрому радянських військ у прикордонних боях на початку липня німецькі
війська йшли на підступи до Смоленська. Радянське командування після попередніх
поразок зуміло відновити боєздатність військ Західного фронту, який чинив
запеклий опір ворогу. Хоча німецькі війська захопили Смоленськ, втрати (50% - у
танкових частинах, 30»% у піхотних) примусили їх зупинити наступ. На
завершальному етапі Смоленської битви радянські війська здійснили наступальну
операцію в районі Єльні, зупинивши наступ і вперше примусивши ворога перейти до
оборони. Запекла оборона радянських військ на московському напрямі та в Україні
примусила ворога змінити стратегію головного наступу. Головний удар тепер був
спрямований в Україну.
Оборона Одеси (5
серпня – 16 жовтня 1941 р.)
Після
поразки на Південному фронті румуно-німецькі війська взяли в облогу Одесу.
Проте швидко заволодіти містом ворогові не вдалося. Декілька штурмів було
відбито з великими втратами для ворога. Перед тим як залишити місто, радянські
війська провели вдалу десантну операцію в районі села Григорівка, захопивши
важкі гармати, що обстрілювали місто. Рішення про припинення оборони міста було
прийнято у звязку з проривом німецьких військ у Крим. Евакуація військ з Одеси
відбулась без втрат і несподівано для ворога. Радянські війська, що протягом 72
днів здійснювали оборону міста, відволікали на себе значні сили ворога,
завдавши їм великих втрат (понад 300 тис.військових). Оборона міста давала
можливість Чорноморському флоту впродовж другої половини 1941 р. контролювати
всю акваторію Чорного моря, загрожуючи узбережжю Румунії та її нафтовим
родовищам.
Битва за Ленінград
(10 липня 1941 – 27 січня 1944р.)
На
початку липня 1941 р.німецькі військ агрупи армії «Північ» вийшли на далекі
підступи до міста. З липня по 10 серпня 1941 р. бої точилися на Лужському
оборонному рубежі. Прорвавши його 25 серпня ,
німецькі війська вийшли на підступи до міста, проте овлодіти швидко ним не
змогли. 8 серпня німецькі війська вийшли до Ладозького озера, взявши місто в
облогу. У цей же час фінська армія підійшла до міста з півночі. Відмовившись від
штурму міста, нім. Командування вирішило задушити його безперервними обстрілами
і блокадою. Блокада міста тривала 900 днів, її жертвами стало 800 тис.
мешканців, більшість з яких загинула від голоду і холоду. Щоб урятувати місто,
з 22 листопада 1941 р. по льоду Ладозького озера була налагоджена «дорога
життя», згодом по дну озера було прокладено електричний кабель і нафтопровід.
Спроба німецького командування створити подвійне кільце облоги була зірвана
військами Волховського фронту (серпень-вересень 1942 р.). 12-18 січня 1943р. в
результаті операції «Іскра» було прорвано блокаду Ленінграда, а 14-27 січня
1944 р. знято облогу міста. Група армії «Північ» не виконала свого
стратегічного завдання по захопленню міста. Оборона міста прикувала до себе
значні сили німецьких військ. Вдалось врятувати від остаточного знищення
Балтійський флот СРСР.
Оборона
Севастополя (30 жовтня 1941 р. – 4 липня 1942 р.)
У
жовтні 1941 р. німецькі війська увірвалися до Криму. 30 жовтня вони підійшли на
далекі підступи до Севастополя. Місто не було обладнане оборонними спорудами з
суходолу, проте мало продуману оборону з моря. У короткий термін навколо нього
було створено три лінії оборони. Хоча місто було відрізане від тилових районів
суходолом, Чорноморський флот упродовж 250 днів забезпечував місто всім
необхідним. Неодноразові штурми радянські війська відбивали з великими втратами
для ворога (понад 300 тис. військових). Проте поразка військ Кримського фронту
на Керченському півострові дозволила німецьким військам здійснити вирішальний
наступ і прорвати оборону Севастополя. 3 липня 1942 р. Ставка віддала наказ про
евакуацію військ, проте вже було пізно. Евакуюватися змогла лише не велика
частина захисників міста. На тривалий час оборона Севастополя прикувала значні
сили німецьких військ, завдавши їм суттєвих втрат. Було зірвано плани по
знищенню Чорноморського флоту СРСР.
Битва за Москву
(30 вересня 1941 р. – 7 січня 1942 р.)
Після
розгрому радянських військ в Україні німецьке командування основний удар знову
спрямувало на Москву. Упродовж 30 вересня – 2 жовтня 1941 р. німецькі війська
прорвали оборону радянських військ на московскому напрямку. У районі Вязьми та
Брянська радянські війська були оточені й розгромлені, 663 тис. солдатів
потрапили в полон. Здавалося, що операція «Тайфун» по захопленню Москви
наближалася до завершення. Але на підступах до міста німецькі війська зустріли
відчайдушній опір. Спроба фланговими ударами оточити війська, що захищали
москву, була невдалою. У момент, коли німецький наступ втратив силу, накопичені
радянським командуванням резерви перейшли в контрнаступ (6 грудня 1941 р.),
який переріс у наступ на фронті довжиною у 1000 км, що тривав до кінця січня
1942. Німецькі війська були відкинуті від Москви на 100-250 км. Німецькі
війська були відкинуті від Москви, втрати становили 500 тис. солдатів і 1,3
тис. танків. Стратегія «бліцкригу» потерпіла повну поразку. Перемога під
Москвою зміцнила Антигітлерівську коаліцію, додала віри населенню СРСР у
майбутню перемогу.
Робота з
документами.
Ознайомтесь
із наведеними висловлюваннями і дайте власну оцінку цим подіям.
Маршал Г.Жуков. «коли мене
запитують, що більше за все запамяталося з минулої війни, я завжди відповідаю:
битва за Москву. У суворих, частіше всього надзвичайно складних і важких умовах
наші війська гартувалися, мужніли, набиралися досвіду і, отримавши в свої руки
навіть мінімальну необхідну кількість бойових і матеріальних засобів, з
відступаючої, обороняючої сили перетворилися на могутню наступальну силу…»
Американський
генерал Д.Макартур.
«У своєму житті я брав участь у ряді
війн…Але ніде не бачив такого ефективного опору могутнім ударам противника, що
до того часу перемагав, опору, за яким відбувся контрнаступ, що відкинув
противника назад…Розмах і блиск цих зусиль роблять його найбільшим досягненням
у всій історії».
Французький
генерал Шассен.
«1941 р., який мав стати роком остаточного встановлення німецького панування в
Європі, завершився страшною поразкою гітлерівців…Битва за Москву свідчила про
важливий поворотний пункт у війні.
Колишній німецький
генерал, історик К.
Тіппельскирх. «…На німецьку армію,
що билася з великим напруженням усіх сил і не підготовлену морально і
матеріально до ведення маневриної війни…звалився російський контрнаступ. Сила
удару росіян і розмах цього контрудару були такі, що сколихнули фронт на
значній частині…Німецьким військам загрожувала доля великої армії Наполеона».
Колишній німецький
генерал, начальник штабу Ф. Гальдер. «Розбитий міф про неперможність німецької
армії…тому 6 грудня 1941 р. можна вважати поворотним моментом, до того ж і
роковим, у короткій історії III рейху».
Запитання для
дискусії.
Втрати
Червоної Армії в 1941 р. склали 67% стрілецької зброї, 91 % танків, 90% гармат
і мінометів, 90% літаків, майже весь кадровийсклад армії.
Як
ви вважаєте, завдяки чому Радянському Союзу вдалося вистояти і перемогти
ворога?
3.Формування Антигітлерівської коаліції.
Ленд-ліз.
З
перших годин нападу нацистської Німеччини на СРСР стало зрозумілим, що
розрахунки А.Гітлера на міжнародну ізоляцію СРСР зазнали краху. У день початку
агресіїї В.Черчілль заявив: «Кожний, хто воює проти А.Гітлера, - друг Англії,
кожен, хто воює на його боці, - ворог Англії». 22 червня 1941 р. у зверненні до
нації англійський премєр заявив, що велика Британія надасть «Росії і російському
народові всю допомогу, яку тільки зможе». Про свою підтримку СРСР заявив і
президент США Ф.Рузвельт. Таким чином, з початком радянсько-німецької війни
почала формуватися Антигітлерівська коаліція.
12
липня 1941 р. було підписано англо-радянську угоду про спільну боротьбу проти
Німеччини. Першою спільною акцією СРСР і великої Британії стала окупація Ірану
з метою не допустити зближення його з Німеччиною.
14
серпня 1941 р. після зустрічі Ф. Рузвельта та В.Черчілля, зявився документ під
назвою Атлантична хартія, який підвів під майбутню коаліцію ідеологічне
підгрунття. До цієї хартії в грудні 1941 р. приєднався і Радянський Союз. Це
був перший документ, у якому були сформульовані цілі США і Великої Британії у
війні й загальні положення післявоєнного устрою світу. За умовами документа США
і Англія зобовязувалися не прагнути територіальних або інших придбань,
поважатиправо всіх народів на самостійний вибір форми правління, а також
відновлення суверенних прав тих народів, які були позбавлені їх насильницьким
шляхом. Вони зобовязувалися після завершення
другої світової війни забезпечити рівний доступ усіх країн до торгівлі
та світових сировинних джерел, домаатися рівноправного співробітництва між
усіма країнами з метою забезпечення високого рівня життя, економічного
розвитку, тобто такого становища, за якого народи всіх держав могли б жити без
страху, ризику і злиднів. Атлантична хартія закликала всі держави відмовитися
від застосування сили та зброї.
1
жовтня 1941 р. у москві між СРСР, США та Великою Британією було підписано
трьохсторонню угоду про допомогу радянському союзу зброєю і продовольством.
Поставки – 400 танків, 500 літаків щомісяця, а також стратегічна сировина –
розпочались одразу. США надали безвідсотковий кредит у розмірі 1 млрд доларів
(листопад 1941 р.) У грудні 1941 р. на СРСР було поширено дію законодавства про
ленд-ліз. Перша військова техніка (особливо танки) зявилася на
радянсько-німецькому фронті під час битви під Москвою. Допомога союзників
здійснювалася переважно північними морськими конвоями (до Мурманська та
Архангельська) під охороною британських військово-морських сил, а також через
Іран і Далекий Схід. Незважаючи на значні втрати від дій німецьких підводних
човнів і літаків із жовтаня 1941 р. по червень 1942 р. СРСР одержав 3 тис.
літаків, 4 тис. танків, 20 тис. одиниць різноманітних транспортних засобів.
Загалом СРСР отримав 4% (за іншими джерелами 7-11%) зброї і обладнання від
обсягу власного виробництва. У цілому СРСР належала третина поставок США по
ленд – лізу (10,8 млрд доларів із 30,3 млрд). крім США воєнну продукцію до СРСР
направляла Велика Британія, Канада.
Надзвичайно
великий внесок в допомозі СРСР в роки війни відіграли обєднані комітети
допомоги в США, які посилено займалися постачанням гуманітарної допомоги у
вигляді одягу, медичного обладнання, ліків, їжі. Один з таких комітетів було
утворено в м. Філадельфія, штат Пенсильванія. Керівництво цього комітету
допомоги робило велику справу про яку мають памятати всі наступні покоління. Серед
керівництва в комітеті виділявся Іларіон Малишко, який займав посаду
фінансового секретаря і дбав про фінансування всіх кампаній поставок в СРСР
зібраних товарів, одягу, їжі.
Розповідь
викладача про Іларіона Малишка, Обєднаний комітет допомоги в м. Філадельфія та
презентація документів і світлин з сімейного архіву викладача.
1
січня 1942 р. у Вашингтоні 26 держав, у тому числі СРСР, США і Велика Британія,
підписали Декларацію Обєднаних Націй, яка укладалася на принципах і завданнях
Атлантичної хартії. Вони зобовязалися використовувати свої ресурси для боротьби
проти агресорів, співробітничати у війні та не укладати сепаратного миру. У
Декларації зазначалося, що повна перемога над нацизмом є запорукою захисту
життя, свободи і незалежності всіх народів.
26
травня 1942 р. в Лондоні між СРСР і Великою Британією було підписано договір
про союз у війні проти нацистської Німеччини та її сателітів в Європі. Договір
передбачав співробітництво і наданя взаємної допомоги після війни. У Вашингтоні
відбулися радянсько-американські переговори, які завершилися підписанням 11
червня 1942 р. угоди про взаємодопомогу у веденні війни проти агресорів. ці дві
угоди завершили формування Антигітлерівської коаліції.
Антигітлерівська
коаліція, не зважаючи на притаманні їй протиріччя, стала воєнно-політичним
союзом, який на противагу ворогу , досяг високого ступеня обєднання зусиль,
спрямованих на перемогу над агресором. Велике значення мала взаємодія в
економічній сфері, що дало можливість мобілізувати потенціал країн для розгрому
ворога.
Запитання на
закріплення.
1.
Що
таке «ленд-ліз» та яким було його знчення у війні?
2.
Які
договори і коли були підписані союзниками для створення Антигітлерівської
коаліції?
3.
Якою
була роль США в допомозі СРСР в роки війни?
4.
Що
постачалось СРСР союзниками, як на фронт так і в тил?
4.Бойові дії на радянсько-німецькому фронті навесні –
улітку 1942р.
Не
дивлячись на поразку під Москвою в грудні 1941 р., стратегічна ініціатива
залишалась у руках вермахту. Радянське командування помилково вважало, що у
1942 р. головний удар німці знову завдадуть під Москвою. Німецькій розвідці
вдалося успішно провести операцію по дезінформації радянської сторони під
кодовою назвою «Кремль». Насправдлі ж німецьке командування мало стратегічний
план дій на 1942 р., який передбачав широкомаштабний наступ на південному фланзі
радянсько-німецького фронту з метою оволодіти Волгою, Кавказом, нафтовими
родовищами Північного Кавказу і Закавказзя, а після цього завдати вирішального
удару у напрямку Москви. Цей наступ мав стати складовою загального плану
А.Гітлера, який передбачав захоплення Суецького каналу, близького Сходу і
нафтових родовищ Перської затоки.
За
рішенням Й.Сталіна радянські війська мали завдати нацистам випереджальних
ударів, не чекаючи початку їхнього наступу. У квітні на Керченському півострові
радянські частини перейшли в наступ, але зазнали раптового удару з боку
німецьких військ під командуванням Е. Манштейна. Втрати радянських військ
перевищували 200 тис. осіб. Німцям вдалося розгромити війська Кримського
фронту, що готувалися деблокувати Севастополь. Німецькі війська взяли Керч, а
залишки оточених радянських частин ще довго вели боротьбу в Аджимушкайських
каменоломнях. Наступного удару німецька армія ззавдала по оточеному гарнізону
Севастополя (2 червня – 4 липня 1942 р.). Німецькі війська підтримані румунами,
вийшли до Північної бухти, і фортеця була підкорена.
Ще
однієї трагічної поразки радянські війська зазнали під Харковом. 12 травня 1942
розпочався наступ радянських військ з Барвінківського виступу на Харків, який
призвів до катастрофічних наслідків. Невдало завершився наступ і на
північно-західній ділянці радянсько-німецького фронту, де 2-га ударна армія
намагалася деблокувати Ленінград. Командуючий армією генерал А.Власов здався в
полон і згодом очолив Російську визвольну армію (РВА), яка воювала на боці Німеччини.
Таким
чином, навесні 1942 р. південний фланг радянського фронту був значно
ослаблений, проте кількісно він переважав німецькі війська: 1,7 млн радянських
військ проти 900 тис. німецьких. У червні 1942 р. розпочався генеральний наступ
вермахту у напрямі Волги та Північного Кавказу. У середині липня 1942 р.
німецькі війська вийшли до берегів Дону і розпочали наступ на Сталінград.
Розгорнулась Сталінградська битва, яка тривала з 17 липня 1942 по 2 лютого 1943
р. 23 серпня 6-та армія Ф.фон Паулюса вийшла до Волги і розпочала штурм міста.
Щоб
припинити відступ радянських військ, 28 липня 1942 р. Й.Сталін підписав наказ №
227, відомий під назвою «Ні кроку назад». Сутність його полягала в тім, що
відступаючи бійці й командиром розглядалися як боягузи і дезертири й підлягали
покаранню відповідно від умов військового часу. Позаду найменш надійних частин ставились спеціальні загороджувальні
загони, які проіснували до 1944 р. Відповідальність за власні прорахунки й
помилки Й.Сталін переклав на армію.
За
підрахунками історика В. Волкогонова протягом 1941 – 1942 рр. «за панікерство і
боягузтво» було розстріляно 160 тис. осіб.
Одночасно
зі Сталінградською битвою тривала битва за Кавказ, у якій радянські війська
зуміли зупинити врожі війська на кавказьких перевалах.
Запитання для
дискусії.
1.
Чим
були зумовлені успіхи німецьких військ навесні – улітку 1942 р.?
2.
Чи
була необхідність у наказі № 227? Як ви вважаєте, чи можна виправдати таку
жорстокість?
3.
Як
ви вважаєте, Чому Радянський Союз зумів вистояти в 1941 – 1942 рр.?
V. Підсумки уроку
Заключне слово викладача
1941 – 1942 рр. були насичені подіями, що стали визначальними для
подальшого ходу війни. У війну вступили і були втягнуті СРСР, США та ін. Війна
стала справді світовою. Вироблена А.Гітлером стратегія «бліцкригу» в 1941 р.
потерпіла поразку в Німеччині. Хоча
нацизм та його сателіти утримували стратегічну ініціативу, але вже стало
зрозумілим, що їх поразка неминуча.
VI. Домашнє завдання
1. Опрацювати
текст підручника Бураков Ю.В. Всесвітня
історія 11 кл. § 2 – 3.
2. Підготувати
реферат за темами: «Сталінградська битва.Маловідомі факти.»., «Ленд-ліз»., «Знані і незнані обличчя
радянсько-німецької війни».
ДОДАТКИ
Документи
і світлини
з
сімейного архіву викладача історії
Михальчишина
Романа Івановича
Біографічна довідка про Іларіона Малишко
Іларіон Малишко, дядько моєї прабабусі Ірини Григорівни 1912 р. н.
і двоюрідний брат мого прапрадіда Григорія Малишка. Народився 1895 року в с.
Онишківці (зараз Шепетівський район, Хмельницької обл.).
На початку ХХ ст., ще до «великої депресії» емігрував до США
(місто Філадельфія, штат Пенсильванія).
Одружився, мав двох прийомних синів. На власні очі бачив життя штатів в роки
правління Келвіна Куліджа, Герберта Гувера, Франкліна Рузвельта,Гарі Трумена,
Дуайта Ейзенхауера, Джона Кеннеді (авт. особисто писав в листах моїй бабусі про вбивство президента в Далласі 1963 р.), та інших аж до Рональда Рейгана.
Мав безпосередній зв'язок з урядом США.
Коли в роки Другої
світової війни розпочалась радянсько-німецька війна 1941 – 1945 рр. Іларіон
Малишко став одним з організаторів створення обєднаного комітету допомоги Радянській Росії та СРСР. Комітет
було створено 22 липня 1941 в місті Філадельфія, штат Пенсильванія. Іларіон
Малишко в комітеті очолив фінансові справи і мав посаду фінансового секретаря.
Тоді існувало чимало допомогових мілітарних комітетів, які в
основному займались постачанням військової техніки, зброї та амуніції по
системі «ленд-лізу». Обєднаний комітет допомоги в м. Філадельфія був
спрямований на постачання в СРСР одягу для сиріт і тих хто зазнавав лиха в роки
війни. Чимало було відправлено їжі і
медичних препаратів. Комітет мав чималу фінансову підтримку, якою керував мій прапрапрадідусь, а це: чотири
церкви та три клуби. Чималу допомогу надавав голова комітету Михайло Шульц. За
роки радянсько-німецької війни було зібрано
біля 90 тис. доларів. Люди здійснювали пожертви по 1000 доларів на
медичне устаткування, що пішло на Боткінську лікарню в СРСР. Ці всі добрі
справи заради життя і миру в супротив
війні, не повинні загинути і бути в памяті нащадків.
Після війни Іларіон Малишко надалі проживав в Філадельфії,
займався громадською діяльністю. Будучи на пенсії доглядав за вирощуванням
овочів, фруктів, мав власну пасіку. Ніколи не забував про батьківщину і
допомагав чим міг не зважаючи на непросту політику «холодної війни». Листувався
з моєю бабусею, декілька разів приїздив до рідних. Мій прапрапрадідусь був
надзвичайно доброю, мудрою і вихованою людиною, любив свою землю, людей. Бував
в подорожах іншими країнами, до прикладу: Франція, Великобританія, Ірландія,
Канада та ін.
Прожив Іларіон Малишко довге життя відійшовши в інший світ десь
наприкінці 1980-х років. Був похований біля своєї дружини на місцевому кладовищі міста Філадельфія. Пам'ять
про нього і про його справи завжди житиме в моїй родині, як приклад для
наслідування нащадками.
 |
Іларіон Малишко другий з ліва разом з
земляками діаспори (Філадельфія, 1925 р.)
 |
| Іларіон Малишко у віці 33 років (світлина 1928 р.) |
 |
| Іларіон Малишко у віці 82 років (світлина 1977 р.) |
|
Обєднаний комітет допомоги Радянській
Росії та СРСР. Іларіон Малишко - фінансовий секретар, в центрі, поруч з права голова
комітету Михаїл Шульц. Групова світлина комітету з одягом для сиріт СРСР, перед
відправленням на пароплаві до місця призначення(світлина 1941 р., м.
Філадельфія)
Лист Обєднаного комітету допомоги
Радянській Росії та СРСР (Філадельфія,США) з оригінальною печаткою комітету до
Іларіона Малишка (документ періоду Другої світової війни)
|
Немає коментарів:
Дописати коментар