В українській освіті лише з
квітня 2015 року з’явились навчально-методичні матеріали, які визначали
державну політику щодо Росії та називали події не дипломатичними, а
об’єктивними назвами. Важливим компонентом у вихованні патріотизму у молоді є неупереджена
та правдива розповідь про цю війну. Подаю цю розробку, яка базується на
рекомендованих Міністерством освіти і науки матеріалах.
РОСІЙСЬКО-УКРАЇНСЬКА ВІЙНА 2014 –
2016 рр.
ІСТОРІЯ УКРАЇНИ
Очікувані результати
Після цього уроку учні зможуть:
·
пояснювати та застосовувати
на прикладах поняття та терміни: сепаратизм, гібридна війна, п'ята колона, антитерористична
операція (АТО), «нормандська
четвірка», Мінські угоди, «кіборги»;
·
пояснювати
причини і наслідки агресії Російської Федерації проти України;
·
описувати
події, пов’язані з анексією Криму та окупацією на сході України;
·
описувати основні події
російсько-української війни ХХІ ст.;
·
характеризувати, порівнювати,
узагальнювати та критично оцінювати процеси анексії Російською Федерацією Криму
та окупації частини українського Донбасу, рівень і способи життя населення.
Тип уроку: урок вивчення нового матеріалу.
Обладнання: карта України, тактична карта бойових дій в зоні АТО.
План вивчення нового матеріалу
1. Анексія Криму Російською
Федерацією.
2. Посилення сепаратизму на сході
України, його підтримка з боку Кремля.
3. Початок антитерористичної
операції в Україні. Іловайський та Дебальцевський котел.
4. Вторгнення російських військ на
Донбас.
5. Масова підтримка
українського народу своєї свободи й незалежності. Волонтерський рух.
ХІД УРОКУ
I.
ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ
МОМЕНТ УРОКУ
Повідомлення теми та мети уроку.
II.
АКТУАЛІЗАЦІЯ
ОПОРНИХ ЗНАНЬ
Фронтальне опитування
1.
Назвіть хронологічні межі
Революції гідності.
2.
З якою метою студенти вийшли на
Майдан Незалежності?
3.
Скажіть, хто такі «тітушки»?
4.
Чи можна було уникнути
кровопролиття в лютому 2014 р.?
5.
Які причини народного гніву в
Києві та інших містах України в лютому 2014 р.?
6.
Які чинники сприяли втечі
Януковича з України?
ІІІ. ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ
Проблемне питання: Чи можна вважати
російсько-українську війну 2014 – 2016 рр. Великою Вітчизняною війною?
1. Анексія Криму Російською Федерацією
Розповідь викладача
Російське керівництво сприйняло
перемогу Майдану і втечу Януковича у лютому 2014 року як власну катастрофу.
Плани поглинути Україну і використати її ресурси для цілей імперії зазнали
краху. Успішна модернізація України поставила б хрест на імперських амбіціях
Росії, демонструвала неефективність її суспільно-політичного ладу у порівнянні
з європейським. Тому Кремль вирішив задіяти заздалегідь розроблений план
військової окупації Криму. Метою було, з одного боку, загарбавши чужу
територію, добитися підтримки шовіністичної частини населення Росії та
відвернути увагу російського суспільства від власної корупції, неефективності,
бідності та приниження російського населення в Росії, а з іншого – «покарати» Україну
за Революцію, принизити її, підірвати життєздатність та, врешті-решт, підкорити, а потім
знищити як державу і народ.
Заздалегідь до Криму було надіслано додаткові спецпідрозділи російських
військ та численних членів російських націоналістичних організацій.
Безпосередньо на мітингу в Севастополі «мером» без
виборів було проголошено громадянина Росії. Проте в Сімферополі мітинг
кримських татар за єдність з Україною виявився більш масовим ніж виступ
противників єдності, і севастопольський сценарій втілити не вдалося.
Завдання
Прослухавши матеріал лекції скласти
таблицю «Основні події російсько-української війни 2014 – 2016 рр.»
Орієнтований вигляд таблиці
|
Дата
|
Подія
|
|
27 лютого 2014 р.
|
Початок агресії Росії
проти України, захоплення будівлі Верховної Ради Автономної Республіки Крим
|
|
1 березня 2014 р.
|
Перші масштабні проросійські виступи в Донецьку та
Луганську
|
|
|
|
|
|
|
Розповідь викладача
У ніч на 27 лютого 2014 р.
будівлі парламенту та уряду Криму були захоплені військовими без
розпізнавальних знаків, які вивісили над ними прапор Росії. Російських
військових назвали «зеленими чоловічками», оскільки
вони були вдягнені у зеленого кольору однострої без розпізнавальних знаків. Під
дулами автоматів нападники збирали кримських депутатів на засідання парламенту
автономії. Окупанти заявили, що більшість депутатів нібито проголосували за
проведення референдуму, проте незалежних підтверджень цьому досі не існує.
Російська агресія спочатку була
названа «гібридною війною», з огляду на відмову Росії визнавати свою участь та
широке використання невоєнних засобів агресії – пропаганди, агентури тощо.
1 березня 2014 р. Державна Дума Росії дозволила російському Президенту
В.Путіну військову агресію проти України. Ще до цього російські війська почали
блокувати українські військові підрозділи на території Криму, дороги та інші
стратегічно важливі об'єкти. При цьому Путін неодноразово вводив світову
спільноту в оману, заявляючи, що російські війська не причетні до подій на
півострові, а озброєння і амуніцію нападники «купили
у воєнторзі». Лише через рік Путін зізнався, що брехав. 18 березня під час одного з
нападів на українську військову частину в Сімферополі було вбито українського
військового, ще двоє дістали поранення. Загалом під час атаки на Крим зазнали поранень десятки українських
вояків.
Під час російської агресії в
Криму нове українське керівництво сподівалося, що Росія зупиниться. Українські
військові частини мали вказівку проявляти витримку і утримати зайняті позиції. Безперечно, момент для
рішучої збройної відсічі було згаяно.
За часів президентства Януковича Збройні Сили України систематично
нищилися, військова служба робилася непрестижною, майно, земля і зброя
військових частин продавалися чи розкрадалися. У той же час, дієздатність
українських частин на півострові була ослаблена зрадою. Як наслідок, частина
українських військових залишилися вірними присязі й вирушили на материкову
Україну, чимало військовослужбовців звільнилися, а частина перейшли на службу
до окупантів.
16 березня в Криму відбувся незаконний «референдум», за
результатами якого було оголошено, що нібито 97% учасників «проголосували» за
входження до складу Росії. Це була явна фальсифікація. Більшість із 300 тисяч
кримських татар та понад 700 тисяч українців Криму не хотіли приєднання до Росії. Протягом року після
окупації понад 20 тисяч кримчан виїхали з Криму до материкової частини України.
2.
Посилення
сепаратизму на сході України, його підтримка з боку Кремля
Розповідь викладача
Після анексії у Криму відбулося
стрімке згортання громадянських свобод. Насамперед, це стосувалося етнічних
українців та кримськотатарської громади. Мирних активістів почали кидати до
в’язниці, деяких було викрадено або вбито. Півострів зіткнувся з низкою
економічних проблем, оскільки залежить від українських транспорту,
енергопостачання, харчів, а також через санкції. Росія постала перед світом як
країна-агресор. Генеральна асамблея ООН підтримала територіальну цілісність
України та визнала Крим і Севастополь територією України. Через агресію Криму
Росія потрапила під санкції з боку США, держав ЄС, Японії, Австралії та інших країн.
Росія мала на меті загарбати
стільки території, скільки зможе. Гаслом «Новоросії» та «русского
міра», що його підняла російська пропаганда, намагалися виправдати агресію
проти українського народу, позбавлення його право на власну державу, культуру,
історію. Більша частина земель, які в Росії шовіністи називали «Новоросією», історично
належали до Київського князівства та Війська Запорізького, а їхні сучасні
мешканці за авторитетними соціологічними
опитуваннями у своїй
більшості вважають Україну
своєю
Батьківщиною і не прагнуть відокремлюватися. Розраховуючи,
що все піде, як при загарбанні Криму, Путін прорахувався щодо готовності
українців захищати рідну землю.
Питання. Що таке сепаратизм?
Відповідь. Сепаратизм – практика відокремлення,
відділення частини території держави з метою створення нової самостійної
(суверенної незалежної) держави або входження до складу іншої держави чи
набуття статусу найширшої автономії.
Розповідь викладача
У березні проросійські
сепаратисти за підтримки російських спецслужб почали вуличні акції на Донбасі
та в деяких інших регіонах під гаслами приєднання до «Митного
Союзу», «федералізації» тощо.
В Україні знайшлися люди, які
стали колаборантами.
Питання 1. Скажіть, хто такі колаборанти?
Питання 2. Коли раніше колабораціоналізм мав
місце в історії України?
Відповідь 1. Колаборант – це особа, яка
усвідомлено співпрацює із окупаційною громадською чи військовою владою на шкоду власній
країні.
Відповідь
2. У різні епохи були люди, іноді й цілі
народи, які приєднувалися до агресора. Колабораціоналізм – явище,
яке було масовим під час Другої світової війни.
Розповідь викладача
Як і під час Другої світової війни, знайшлися люди,
які стали колаборантами, тобто зрадниками своєї країни, співпрацюючи із
загарбниками. Чимало людей накликали біду на свій край, перебуваючи під впливом
російської пропаганди. Деякі зраджували свою країну, розраховуючи на більші
соціальні виплати у разі окупації Росією. Інші, серед них злочинці та
наркомани, сподівалися, що переворот винесе їх нагору і дасть змогу безкарно
грабувати та займатися мародерством. Натомість, ядро сепаратистів становили
російські агенти.
Завдяки діям правоохоронців, місцевих еліт та
громадських активістів російські плани з роздмухування сепаратизму провалилися
на Харківщині, Дніпропетровщині, Запоріжжі, Херсонщині, Миколаївщині, Одещині.
Проте, починаючи з березня 2014 р. проросійські
бойовики захопили деякі державні установи Донецька, Луганська та інших міст
Донбасу. Почався терор і убивства прихильників єдиної України. Сепаратисти
проголошували самозвані «республіки», маючи щонайбільше по кілька тисяч
прихильників на вулицях. На Донеччину й Луганщину безперешкодно прибували
загони російських диверсантів, оскільки кордон не було перекрито.
У середині квітня загін озброєних російських
терористів під керівництвом офіцера російської розвідки захопив м. Слов’янськ
та довколишні території. У місті, як і в Донецьку та Луганську, почалися
вбивства українських патріотів. Одними з перших терористи закатували студентів
та депутата Горлівської міськради за його намір зберегти український
прапор над міською радою. Невдовзі терор став масовим.
Проросійські терористи вбили тисячі людей,
розграбували безліч державного і приватного майна, тисячі місцевих мешканців
зникли безвісти або пройшли через катівні. Натомість у Харкові, завдяки
своєчасним і рішучим діям правоохоронців, вдалося швидко впоратися із
сепаратистами.
3. Початок
антитерористичної операції в Україні
Розповідь викладача
У відповідь на терор Україна розпочала
Антитерористичну операцію (АТО), яка фактично стала Російсько-Українською
війною.
Українській армії довелося відновлювати свою
боєздатність безпосередньо в ході бойових дій. У середині квітня
українські десантники звільнили від ворога аеродром міста Краматорська й гору
Карачун, звідки почали визволення краю. Проте, на підмогу терористам почали
надходити нові сили з Росії, озброєні танками, бронемашинами, системами
протиповітряної оборони та іншим важким озброєнням.
У квітні 2014 р. Росія разом із США, ЄС і Україною
підписала в Женеві угоду, за якою бойовики були зобов’язані роззброїтися і
звільнити захоплені приміщення в обмін на амністію. Однак, Путін знехтував
виконанням цієї угоди.
У травні сепаратисти інсценували незаконні
«референдуми» щодо «незалежності» самопроголошених «Луганської народної
республіки» (ЛНР) і «Донецької народної республіки» (ДНР). У захоплених містах
влаштовувалися поодинокі дільниці для голосування, біля яких збиралися черги,
аби забезпечити необхідну пропагандистську «картинку» для російських ЗМІ про
начебто підтримку сепаратистів місцевим населенням. Бюлетені для «референдумів»
були розмножені на ксероксі, що виключало будь-який контроль. Самі сепаратисти
змушені були заявляти, що ці референдуми не означають відокремлення від
України, оскільки більша частина мешканців Донбасу за всіма соціологічними
даними не підтримувала відокремлення від України.
Наприкінці травня «ЛНР» та «ДНР» підписали угоду
про утворення «союзу республік «Новоросії». Проте цей вигаданий у Москві
мертвонароджений проект не прижився. Адже в історичній пам’яті місцевого
населення жодної «Новоросії» не було.
На початку травня 2014 р. в Одесі проросійські
бойовики, озброєні автоматами і пістолетами, напали на багаточисельний мирний
проукраїнський мітинг, застреливши кількох його учасників. Після цього
проросійські активісти сховалися в міському Будинку профспілок від обурених
демонстрантів. Від «коктейлів Молотова» зайнялися вхідні двері, а саму будівлю
підпалили зсередини. Унаслідок розстрілів проукраїнських мирних демонстрантів
та пожежі, що спалахнула в Будинку профспілок, загинули більше сорока
людей.
Українська влада повсякчас демонструвала готовність
до політичного врегулювання. Президент України Петро Порошенко
неодноразово виступав з мирними пропозиціями, оголошував одностороннє перемир’я.
Проте, бойовики продовжували напади, включно з атаками з використанням
протиповітряних засобів на українські літаки та вертольоти.
У червні українським військам вдалося завдати низку
поразок російським найманцям під Красним Лиманом, Ямполем і Миколаївкою.
Російські військові та місцеві колаборанти (зрадники), які раніше обіцяли
«перетворити Слов’янськ на Сталінград», утекли. Частину з них, яка пересувалася
танками, українці знищили, а частині, що їхали цивільними автомобілями, вдалося
добратися до Донецька. Українські війська визволили Слов`янськ та інші міста з
мінімальними втратами для цивільної інфраструктури. Одразу у звільнені міста
пішла гуманітарна допомога мирному населенню.
Визволені українською армією Слов‘янськ,
Краматорськ, Маріуполь та інші міста лишилися переважно цілими і неушкодженими,
на відміну від загарбаних російськими військами й найманцями (Дебальцеве,
Вуглегірськ).
Українські війська дотримувалися наказу при
визволенні загарбаних територій максимально уникати жертв серед мирного
населення. Натомість проросійські бойовики обстрілювали артилерією та системами
залпового вогню українських військових, мирні міста і села Донбасу, що
залишилися під контролем українського уряду. Крім того, окремі російські
терористи здійснювали обстріли населених пунктів, що перебували під їхнім
власним контролем, вочевидь, з метою залякати мирне населення, паралізувати
його волю до опору та звинуватити Україну.
Українська армія і добровольчі підрозділи
набиралися бойового досвіду. У середині червня від російських терористів було
звільнено велике приморське місто Маріуполь. Територія, контрольована
терористами, невпинно звужувалася.
Ватажок російських терористів у Слов’янську заявив,
що лише під його командуванням були 5,5 тисяч бойовиків, а загалом, за даними
самих російських терористів, лише за півроку через їхні формування пройшли
понад 35 тисяч російських «добровольців», не рахуючи місцевих колаборантів.
Попри це, російські терористи та їхні місцеві наймити продовжували закликати
Путіна до відкритого вторгнення в Україну.
Агресія проти України супроводжувалася небачено
безсоромною брехнею в російських ЗМІ. Аби збуджувати ненависть до українців,
вони повідомляли вигадані історії про «розіп’ятого хлопчика», про «рабів», яких
нібито мали давати кожному українському бійцю, про пташок снігурів, яких нібито
знищували українські школярі та інші нісенітниці, цинічно використовували для
своїх зйомок хворих дітей, підтасування відеокадрів тощо.
У липні українські війська здійснили спробу
відсікти захоплені терористами території від російського кордону, аби припинити
надходження з Росії військової техніки та бойовиків. Проте, у зв’язку з
масованими обстрілами артилерією та залповими системами з території самої
Росії, українські частини змушені були залишити ці спроби.
17 липня проросійські терористи, серед яких,
імовірно, були російські військові, з російського комплексу протиповітряної
оборони збили над українським Донбасом цивільний малайзійський літак «Боїнг» з
майже трьомастами людьми на борту. Ця подія викликала шок у світі та нові
санкції проти Росії з боку США, ЄС та їхніх союзників.
На середину серпня 2014 року територія,
контрольована терористами, зменшилася втричі. За зізнаннями ватажків бойовиків,
їм до поразки лишалися один-два тижні.
4. Вторгнення
російських військ на Донбас. Іловайський та Дебальцевський котел
Розповідь викладача
Путін боявся краху своїх маріонеток, що міг
підважити його власні позиції в Росії. Із середини серпня Росія, на додачу до
своїх підрозділів в Україні, почала масоване вторгнення у тил українській
армії. У Росії лицемірно називали російських військових «отпускниками»: нібито
під час відпусток вони приїхали на важкій військовій техніці – з танками,
гарматами, зенітними комплексами – воювати проти України. А цю важку
зброю, мовляв, вони купили «у воєнторзі». Таким чином, Росія, як сторона-агресор, намагається та може
залишатися публічно непричетною до розв'язаного конфлікту. Російсько-українська
війна стала гібридною.
Розкриття
поняття «гібридна війна»
Розповідь
викладача
Гібридна війна – нове поняття в політичному житті світу.
Вперше з’явилося у військових документах США і Великобританії на початку ХХI
століття. Означає підпорядкування певній території за допомогою інформаційних,
електронних, кібернетичних операцій, у поєднанні з діями збройних сил,
спеціальних служб і інтенсивним економічним тиском.
Гібридна війна поєднує
принципово різні типи і способи ведення війни, які скоординовано застосовуються
задля досягнення основних цілей. Типовими компонентами гібридної війни є
використання методів, що сприяють виникненню та поглибленню в державі, обраній
для агресії, внутрішніх конфліктів.
Робота
над схемою
Учням пропонується поміркувати і скласти схему типових
компонентів гібридної війни.
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Гібридна
війна
|
|
|
|
||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Висновок
після детального аналізу схеми
Таким чином, гібридна війна – це комбінація відкритих і таємних військових дій,
провокацій і диверсій у поєднанні з запереченням власної причетності, що значно
ускладнює повноцінну відповідь на них.
Орієнтований
вигляд схеми компонентів гібридної війни.
|
|
створення економічних проблем через економічне
протистояння з переходом в економічну
війну та
протидію зв'язкам країни-жертви з сусідніми країнами
|
|||||
|
|
||||||
|
|
сприяння створенню нерегулярних збройних
формувань (повстанців, партизан та ін.) та їх оснащення
|
|||||
|
|
||||||
|
|
Гібридна
війна
|
|
||||
|
|
||||||
|
інші методи ведення війни з залученням у конфлікт
на своєму боці третіх країн
|
|
класичні прийоми ведення війни з прихованим
локальним обмеженим застосуванням власних збройних сил або через неприховану
агресію
|
||||
Розповідь
викладача
Іловайський котел. Найтрагічнішим
епізодом АТО стала трагедія під Іловайськом, який мав стратегічне значення,
оскільки знаходиться в 25 км на схід від Донецька, звільнення Іловайська дозволило б силам АТО
повністю блокувати терористів в Донецьку. Українські військові
увійшли в Іловайськ 18 серпня. Вони
змогли взяти під свій контроль більшу частину міста, однак після введення
регулярних російських військ 23 – 24 серпня сили АТО 28 серпня опинились в
повному оточенні. Розпочались
переговори щодо створення гуманітарного коридору для виходу українських військ
з міста. Терористи заявили, що готові випустити бійців з оточення. 30 серпня о 10:00
українські військові організованими колонами почали рух з міста, обидві
колони українських військ були розстріляні російською артилерією. За даними
Міноборони, під Іловайськом загинуло 108 українських бійців, сотні бійців були
поранені та захоплені у полон, де їх піддавали нелюдському
поводженню.
Натомість, на інших ділянках наступ російської
армії було відбито. У Маріуполі місцеві мешканці добровільно будували
укріплення для українських бійців, які захищали місто.
5 і 19 вересня в Мінську Україна, Росія і ОБСЄ
уклали угоди за якими сторони мали припинити вогонь, відвести важку зброю від
лінії вогню та передати контроль за українсько-російським кордоном Україні.
Після складних переговорів центральна влада України зголосилася надати
частинам Донецької і Луганської областей, які станом на 19 вересня 2014 р.
опинилися під контролем проросійських сил, широке самоврядування. Однак, і
цього разу Росія порушила угоду. Росія ввела на український Донбас тисячі
одиниць військової техніки, що дозволило організувати низку атак на кількох
напрямках.
Дебальцевський
котел. Попри
чергову мирну угоду від 12 лютого 2015 р. російські війська атакували
український плацдарм біля містечка Дебальцевого. Метою було оточити і взяти в
полон українських солдат, аби деморалізувати українське суспільство та
викликати внутрішні збурення. Проте, українські підрозділи відступили з
Дебальцевого, завдавши бойовикам, за свідченням одного з ватажків сепаратистів,
«колосальних втрат», яких вони «ніколи не визнають».
Попри мирні угоди Росія через своїх агентів
продовжувала терористичні акції та диверсії на території України. Російські агенти підривали залізничні
колії, офіси державних установ, волонтерських організацій тощо, а також мирних
громадян, безуспішно намагаючись створити атмосферу страху і невпевненості в
суспільстві.
5. Масова підтримка українським народом своєї свободи й незалежності.
Волонтерський рух
Розповідь
викладача
Війна тяжко позначилася на долях мільйонів
українців. Мало яка держава в сучасній історії пройшла такі випробування. Загинули
тисячі цивільних і військових. За оцінками ООН на початок 2015 року кількість
переміщених осіб в Україні досягла понад 1 млн. осіб.
Ще в травні 2014 року терористи вперше спробували
захопити Донецький аеропорт, але з великими втратами були вибиті українськими
бійцями. Вороги, а згодом і українці за незламність назвали вояків з Донецького
аеропорту «кіборгами».
Розкриття
поняття «кіборг»
«Кіборг» (скорочення від «кібернетичний організм») – це істота, яка не відчуває
страху, зайвих емоцій, а просто до кінця виконує те, що потрібно. Мабуть, тому
так їх назвали. Це наші найсміливіші хлопці.
Варто зазначити, що Донецький аеропорт мав важливе
стратегічне значення, його сепаратисти розглядали як важливий плацдарм для
наступу і прикриття російською авіацією. Цілих дев’ять місяців тримали оборону
Донецького аеропорту, і лише після того, коли він був вщент зруйнований, його залишили українські
бійці. Це сталося в січні 2015 р. Донецький аеропорт став ще одним символом
мужності українських воїнів.
Розповідь
викладача
Під
час війни відродилися самоповага, кращі героїчні військові традиції
українського народу та готовність людей усіляко підтримувати свою країну:
особистою збройною участю, волонтерською працею, грішми, майном. Так абоненти трьох найбільших операторів
мобільного зв’язку Київстар МТС та Life:) за п’ять днів з початку акції
«Підтримай Українську армію» сукупно переказали понад 12,6 млн. грн. На
короткий номер «565» надійшло понад 2,5 млн. SMS та дзвінків.
Волонтерський рух для допомоги армії та постраждалим
цивільним досяг в Україні небувалих для сучасної Європи розмірів. Навіть діти
надсилали захисникам Вітчизни заощаджені чи наколядовані гроші та свої малюнки.
Стійкість і мужність української армії, інших
силових структур та підтримка армії з боку українського народу стали основними
чинниками, які, поряд із тиском Заходу, змушували Росію йти на «заморожування»
агресії.
Всупереч ворожим підступам і пропаганді в Україні
зміцнилася національна єдність. У питаннях захисту країни не існувало
залежності від мови чи релігії. Попри жертви та економічні проблеми багато
людей усвідомили цінність власної держави й армії для захисту життя.
Мужній опір українців
змусив розвинуті країни світу нарощувати міжнародний тиск на Росію, унаслідок
чого вже за півроку російська економіка увійшла у глибоку кризу. У Європі та
світі почалося усвідомлення загрози світовому порядку від російської агресії,
важливість міжнародної солідарності з Україною в її боротьбі за незалежність.
Українці своєю кров’ю платили за європейські цінності свободи.
Вирішення проблемного завдання
Висновок
Таким чином, війна, яку Росія розпочала проти
України, перетворилась для останньої на справжню війну за незалежність. Незважаючи
на переважаючий людський та технічний ресурс агресора, захисники України мужньо
продовжують захищати незалежність нашої держави. Загроза втрати своєї державності консолідувала
українське суспільство, яке, незважаючи на мову спілкування чи регіон
проживання, об’єдналось, аби дати відсіч агресору та відстояти своє право на
вільне життя.
IV. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ
1.
Використовуючи допоміжні ресурси (пресу, Інтернет) скласти презентацію російсько-української
війни 2014 – 2016 рр.
2.
Використовуючи допоміжні ресурси завершити складання таблиці «Основні
події російсько-української війни 2014 – 2016 рр.»
3.
Спілкуючись зі знайомими, родичами – учасниками АТО, скласти опорний
конспект-свідчення учасників бойових дій на сході України.
Немає коментарів:
Дописати коментар